Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вигиба́ю	вигиба́в вигиба́ла	вигиба́тиму	—
Ти	вигиба́єш	вигиба́в вигиба́ла	вигиба́тимеш	вигиба́й
Він Вона Воно	вигиба́є	вигиба́в вигиба́ла вигиба́ло	вигиба́тиме	—
Ми	вигиба́єм(о)	вигиба́ли	вигиба́тимем(о)	вигиба́ймо
Ви	вигиба́єте	вигиба́ли		вигиба́йте
Вони	вигиба́ють	вигиба́ли	вигиба́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	вигиба́ючи
Дієприсл. мин. ч.	вигиба́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ви-ги-ба́-ти

Префікс: ви-; корінь: -гиб-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

гинути, вмирати, пропадати (про всіх або багатьох). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Тріскались дерева по лісах. Вигибали сади О. Довженко ◆ Зубожів мій брат: то хліб не вродив, то худоба вигинула Марко Вовчок ◆ Дикі вівці давно вигибли від пазурів та зубів вовків та інших хижаків І. Франко ◆ В половині весни вже встиг пройтися косарем по селах аж такий голод, що вигинули навіть санітари, які вивозили трупи, як у Шевченковій «Чумі». Р. Іваничук

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: выгибать ^(ru), гибнуть ^(ru)

Українська[ред.]