видо-часовий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	ви́до-часови́й	ви́до-часова́	ви́до-часове́	ви́до-часові́
Р.	ви́до-часово́го	ви́до-часово́ї	ви́до-часово́го	ви́до-часови́х
Д.	ви́до-часово́му	ви́до-часові́й	ви́до-часово́му	ви́до-часови́м
З.	ви́до-часово́го ви́до-часовий	ви́до-часову́	ви́до-часове́	ви́до-часови́х ви́до-часові́
О.	ви́до-часови́м	ви́до-часово́ю	ви́до-часови́м	ви́до-часови́ми
М.	ви́до-часово́му ви́до-часові́м	ви́до-часові́й	ви́до-часові́м ви́до-часово́му	ви́до-часови́х

ви́-до-ча-сов-и́й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -вид-; суфікс: -о; корінь: -час-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [ˈʋɪdɔ-t͡ʃɐsɔˈu̯ɪi̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. лінгв. що стосується виду і часу дієслова, зв’язаний з ним тощо. ◆ Описати засоби поєднання підрядної з головною частиною (інтонація, сполучники підрядності, сполучні слова, дейктичні компоненти-реляти, видо-часові, способові форми дієслів-присудків чи головних членів, порядок предикативних частин, паралелізм синтаксичної структури, неповнота предикативних частин, лексичні засоби тощо). ◆ Отож залежно від якості предиката (наприклад, його видо-часових функцій) основного (незгорнутого) речення дієприслівник у функції темпоральної мінімальної одиниці може набувати значення: 1) одно­часності; 2) часової по­передності; 3) часової наступності Межов О., «Морфолого-синтаксичні варіанти темпоративів у граматичній системі сучасної української мови» Джерело — https://typolohia.at.ua/index/morfologo_sintaksichni_varianti_temporativiv_u_gramatichnij_sistemi_suchasnoji_ukrajinskoji_movi/0-85.

Споріднені слова

вид
дієслова: видіти

час
іменники: час прикметники: понадчасовий, причасний

Етимологія

Походить від вид + часовий:

• перша частина від вид, вида́лець «той, хто багато всього бачив» Ж, вида́льщина «бачена, відома річ» Ж, виде́ць «спостерігач, свідок» ви́диво, ви́дище «сон, привид» Ж, виді́вка «листівка», ви́дло «видне місце» Ж, ви́дмо «привид, мара» Ж, ви́дьмище «тс.» Ж, видна́к «відкрите місце» Я, видничо́к «видне місце, поличка в кутку сіней» Я, видно́ «погляд, вигляд; світле місце» Ж, виднота́ ви́до́к «видне місце» Г, ВеБ, видо́ви́сько СУМ, Ж, видо́вище, вида́лий «досвідчений», вида́нський «бачений», вида́тий «з великим обличчям», ви́ди́мий, видки́й Ж, видючий, видющий, видимо, ви́дно, ви́днося Me, ви́нно «видно» Ж, видитися «увижатися», ви́діти, видні́ти, відова́ти «бачити» Ж, зви́дини «розвідини» Ж, зви́дити «вибачити, пробачити», звидні́тися «завитися», завадити «позаздрити», зави́дувати «заздрити» Г, Ж, зави́да «заздрісна людина», зи́ви́дки, зави́дник Г, Ж, завидь Ж, зави́дько, завидощі, зави́дливий, завидний «гідний заздрощів; заздрісний Ж; помітний Г», завидущий завидющий, зави́дка, зави́дко, завидна, напови́д «видіння, образ» Ж, напов́идний «зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий» Ж,навидноті́, навидноці́, наро́звидні, не́вид «пекло» Ж, невида́ль «дивина» Ж, невида́льце «тс.», невиди́мка, невидок «темне місце» ВеЛ, невида́нський «небувалий, дивовижний», невидомий «темний, непроглядний», непови́дний «непоказний», о́вид «обрій, виднокруг», обвидні́ти, пови́дному, пови́дну, пр́ивид, при́видок «привид», про́вид «провидіння» Ж. прови́да «привид» Ж, прови́дець, прови́диця, провиді́ння, провидли́вість Ж, про́ви́дно «сутінки, світанок» Ж, прови́джувати, прови́діти, розви́дніти, розвиднятися, увижа́тися; — рос. болг. мак. вид, білор. від, др. видъ, пол. в.-луж. wid, чеськ. словац. vid, н.-луж. widanje «вид, видимість», сербохорв. ви̑д, словен. vid, стсл. видъ;— psl. vidъ < psl. *veid-; — споріднене з лит. véidas «лице», лат. veids «вид, форма», готська witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. лат. video «бачу», гр. (Φ)εἶδος «вид, форма»; праіндоєвр. *ṷeid-, праіндоєвр. *ṷid- «дивитися; знати».— Шанский ЭСРЯ І 3, 93; Фасмер І 312; Преобр. І 82—83; Brückner 613—614; Machek ESJČ 688; БЕР I 143, 145—146; Стоянов 39; Skok III 586; Trautrnann 358; Walde—Hofm. II 784—785; Pokorny 1127.

• друга від psl. čаsъ, від якого також походять: ст.-слов. часъ (ὥρα; Супр.), укр. час, ча́сом, білор. час, ча́сом болг. час «година», сербохорв. ча̏с «мить», ча̏сом «миттєво», словен. čàs (род. в. čásа) "час", чеськ., словац. čаs, пол. сzаs, викор. дані зі словника М. Фасмера

Переклад

Список перекладів
Російськаru: видо-временной (ru)