вилучати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я вилуча́ю вилуча́в вилуча́тиму  —
Ти вилуча́єш вилуча́в
вилуча́ла
вилуча́тимеш вилуча́й
Він
Вона
Воно
вилуча́є вилуча́в
вилуча́ла
вилуча́ло
вилуча́тиме  —
Ми вилуча́єм(о) вилуча́ли вилуча́тимем(о) вилуча́ймо
Ви вилуча́єте вилуча́ли вилуча́йте
Вони вилуча́ють вилуча́ли вилуча́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. вилуча́ючи
Дієприсл. мин. ч. вилуча́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

ви-лу-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: ви-; корінь: -луч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що вимикати; виключати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Російська військова влада наказала електростанціям російської зони негайно припинити постачання струму до західніх секторів міста Берліну. Таким чином установи західніх секторів змушені вилучати струм з 6 години ранку до півночі. Джерело — Українські вісті, №53 (205), рік IV, 30.06.1948.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]