вимовлений

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	ви́мовлений	ви́мовлене	ви́мовлена	ви́мовлені
Р.	ви́мовленого	ви́мовленого	ви́мовленої	ви́мовлених
Д.	ви́мовленому	ви́мовленому	ви́мовленій	ви́мовленим
З. (іст./неіст.)	ви́мовленого ви́мовлений	ви́мовлене	ви́мовлену	ви́мовлених ви́мовлені
О.	ви́мовленим	ви́мовленим	ви́мовленою	ви́мовленими
М.	ви́мовленому ви́мовленім	ви́мовленому ви́мовленім	ви́мовленій	ви́мовлених

ви́-мов-ле-ний

Пасивний дієприкметник.

Префікс: ви-; корінь: -мов-; суфікси: -л-ен; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [ˈʋɪmɔu̯lenei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дієприкм. минулого часу, пасивного стану до вимовляти . ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: вимова, вимовка, вимовляння дієслова: вимовити, вимовляти дієприкметники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: вимовлений