вимовляти

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

вимовляти I[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я вимовля́ю вимовля́в
вимовля́ла
вимовля́тиму  —
Ти вимовля́єш вимовля́в
вимовля́ла
вимовля́тимеш вимовля́й
Він
Вона
Воно
вимовля́є вимовля́в
вимовля́ла
вимовля́ло
вимовля́тиме  —
Ми вимовля́єм(о) вимовля́ли вимовля́тимем(о) вимовля́ймо
Ви вимовля́єте вимовля́ли вимовля́йте
Вони вимовля́ють вимовля́ли вимовля́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. вимовля́ючи
Дієприсл. мин. ч. вимовля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

ви-мов-ля́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — вимовити.

Префікс: ви-; корінь: -мовл-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. говорити що-небудь, промовляти. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]
    1. Висловлювати думку, враження, почуття.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином
говорити що-небудь, промовляти

Джерела[ред.]