висватувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		висва́тував	висва́тую	—
Ти		висва́тував висва́тувала	висва́туєш	висва́туй
Він Вона Воно		висва́тував висва́тувала висва́тувало	висва́тує	—
Ми		висва́тували	висва́туєм(о)	висва́туймо
Ви		висва́тували		висва́туйте
Вони		висва́тували	висва́тують	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	висва́тувавши
Дієприкм. пас. мин. ч.	висва́таний
Безособова форма	висва́тано

ви-сва́-ту-ва-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: ви-; корінь: -сват-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ʋeˈsʋɑtʊu̯ɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

док., перех.

1. заст. просити, домагатися у батьків згоди на одруження з їхньою дочкою через старостів чи взагалі посередників, здійснюючи обряд сватання. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. за кого, кому. знаходити для кого небудь наречену ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від сват, сва́ненька «свашка», сва́ненько «сваток», сва́нечка, сва́нечко, сваню́тка, сва́ня О, сванька, сва́тальник [сва́танець] «сват» Нед, сва́танок «тс.» Нед, сва́танки́ «сва́тання» СУМ, Нед, сва́тання, сва́та́ч тж, сва́тиця «сваха» Нед, сватко́, сватни́к «звідник» Нед, сватни́цтво «звідництво» Нед, сваток «тс.», свату́ньо сваха, сваття сва́чини «сватання» Кур, сва́шини «пригощання свах» Нед, сваща́к «дружко (?), сват Нед», сва́щини «частування весільних гостей у свахи» Нед, сватальний, сва́тній «сватів», сватати, свататися, свататися «родичатися», [свататися], сва́шити «свашкувати» Нед, [свашчити] «тс.», свашкувати, Нед, свашчити «тс» підсвата́ння, при́сваха; — рос. білор. болг. мак. сват, др. сватъ, пол. в.-луж. н.-луж. swat, ч. заст. словац. svat, сербохорв. сват, словен. svàt; — psl. svatъ; виводиться зі *svojat-, похідного від займенникової основи svo-, sve-; — зіставляється з лит. svecias, svetis «гість» (первісно «чужинець, сам по собі»)», лат. svess «чужий; гість», гр. (F)ἐτης; «родич, друг», ἔταρος «товариш, супутник»; зближення з ав. xγaētu- «належний до сім'ї» — (Machek ESJČ 594) сумнівне з точки зору фонетики. — Черных II 143; Фасмер III 570; Преобр. II 255—256; Brückner 527; Skok III 369; Mikl. EW 332; Fraenkel 950, 952; Karulis II 336; Мартынов Язык 85. — Див. ще свій¹.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів