волока

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	воло́ка	воло́ки
Р.	воло́ки	воло́к
Д.	воло́кі	воло́кам
З.	воло́ку	воло́ки
Ор.	воло́кою	воло́ками
М.	воло́кі	воло́ках
Кл.	воло́ко*	воло́ки*

во-ло́-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -волок-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [wɔˈlɔkɐ] (одн.), [wɔˈlɔke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. мотузок, яким зав'язують постоли та обв'язують онучі на нозі. ◆ Онучі, постоли, волоки Шпурлялись Котляревський
2. істор. в Україні, а також у Польщі, Литві, Білорусії в другій половині XV—XVII ст.: ділянка землі площею близько 16,8 га. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Холоніми

1. взуття, обув, узуття

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від праслов'янської форми *velkǭ, *velktī; *volkъ, від котрої також виникли ст.-слов. влѣкѫ, влѣшти, рос. волочь, волочить; походить до праіндоєвр. *welk- «волокти». Рос. влечь — з церк.-слов. влѣкѫ, влѣшти (замість рос. волоку, волочь). (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: волока