волочити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Тягти кого-, що-небудь по поверхні чого-небудь. ◆ Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини Шевченко
    1. Нести, на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі;
    2. Ледве пересувати (чоботи тощо). ◆ Ноги хоч ще й не грузли глибоко, та налипало на чоботи, і волочив [Давид] їх, як пудові Головко
  2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-не-будь із собою; тягнути.◆ — Нас [жінок] сім літ як по морях волочать Котляревський
  3. перен., розм. Піддавати судовій тяганині.◆ — Чутка ходила, що Христя задавила хазяйку. Волочили її... Панас Мирний
  4. Переміщати, перетягати копиці сіна, соломи з одного місця на інше волоком (мотузком і т. ін.). ◆ Раз край дороги Влас копиці волочив. Вродило сіно Глібов
  5. Розпушувати бороною зорану землю до або після сівби. ◆ Ой там удівонька Та пшениченьку сіє. Ой, посіявши, Стала волочити Народна творчість
  6. техн. Виготовляти дріт і т. ін. на волочильні

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]