волочити

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я волочу́ волочи́в
волочи́ла
волочи́тиму  —
Ти воло́чиш волочи́в
волочи́ла
волочи́тимеш волочи́
Він
Вона
Воно
воло́чить волочи́в
волочи́ла
волочи́ло
волочи́тиме  —
Ми воло́чим(о) волочи́ли волочи́тимем(о) волочі́м(о)
Ви воло́чите волочи́ли волочі́ть
Вони воло́чуть волочи́ли волочи́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. волочячи́
Дієприсл. мин. ч. волочи́вши
Безособова форма

во-ло-чи́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c/b. Відповідне дієслово доконаного виду — заволочити.

Корінь: -волоч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тягти кого-, що-небудь по поверхні чого-небудь. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини Т. Г. Шевченко
    1. нести, на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
    2. ледве пересувати (чоботи тощо). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Ноги хоч ще й не грузли глибоко, та налипало на чоботи, і волочив [Давид] їх, як пудові А. В. Головко
  2. розм. силоміць (або переконавши) вести кого-не-будь із собою; тягнути. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ — Нас [жінок] сім літ як по морях волочать Котляревський
  3. перен., розм. піддавати судовій тяганині.[≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ — Чутка ходила, що Христя задавила хазяйку. Волочили її… Панас Мирний
  4. переміщати, перетягати копиці сіна, соломи з одного місця на інше волоком (мотузком і т. ін.). [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Раз край дороги Влас копиці волочив. Вродило сіно Л. І. Глібов
  5. розпушувати бороною зорану землю до або після сівби. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Ой там удівонька Та пшениченьку сіє. Ой, посіявши, Стала волочити Народна творчість
  6. техн. виготовляти дріт і т. ін. на волочильні. [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *velkǭ, *velktī; *volkъ, від котрої також виникли ст.-слов. влѣкѫ, влѣшти, рос. волочь, волочить; походить до праіндоєвр. *welk- «волокти». Рос. влечь — з церк.-слов. влѣкѫ, влѣшти (замість рос. волоку, волочь). (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад[ред.]

тягти кого-, що-небудь по поверхні чого-небудь
нести, на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі
ледве пересувати
силоміць вести кого-не-будь із собою; тягнути
піддавати судовій тяганині
переміщати, перетягати копиці сіна, соломи з одного місця на інше волоком
розпушувати бороною зорану землю до або після сівби
виготовляти дріт і т. ін. на волочильні

Джерела[ред.]