вповісти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я впові́в впові́м
Ти впові́в
вповіла́
вповіси́ *впові́(д)ж
Він
вона
воно
впові́в
вповіла́
вповіло́
впові́сть
Ми вповіли́ вповімо́ *впові́(д)жмо
Ви вповіли́ вповісте́ *впові́(д)жте
Вони вповіли́ вповідя́ть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. впові́(д)жений
Дієприсл. впові́вши

в-по-ві́-сти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікс: по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: [vpo'vistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рідк. звіряти, повіряти. ◆ немає прикладів застосування.
  2. діал. повісти, розказати, говорити. ◆ — Йой, шо то весна!… шо то за любість — годі вповісти! Гнат Хоткевич

Синоніми[ред.]

  1. повісти, сказати, розказати, розповісти.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від повісти із префіксом в-.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]