вповісти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	впові́в	впові́м	—
Ти	впові́в вповіла́	вповіси́	*впові́(д)ж
Він вона воно	впові́в вповіла́ вповіло́	впові́сть	—
Ми	вповіли́	вповімо́	*впові́(д)жмо
Ви	вповіли́	вповісте́	*впові́(д)жте
Вони	вповіли́	вповідя́ть	—
Дієприкм.	—
Дієприкм. пас.	впові́(д)жений
Дієприсл.	впові́вши
Безособова форма

в-по-ві́-сти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікс: по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [vpo'vistɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. звіряти, повіряти. ◆ немає прикладів застосування.
2. діал. повісти, розказати, говорити. ◆ — Йой, шо то весна!… шо то за любість — годі вповісти! Гнат Хоткевич

Синоніми

1. —
2. повісти, сказати, розказати, розповісти.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від повісти із префіксом в-.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів