відбуватися

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	відбува́юся	відбува́вся відбува́лася	відбува́тимуся	—
Ти	відбува́єшся	відбува́вся відбува́лася	відбува́тимешся	відбува́йся
Він Вона Воно	відбува́ється	відбува́вся відбува́лася відбува́лося	відбува́тимеся	—
Ми	відбува́єм(о)ся	відбува́лися	відбува́тимем(о)ся	відбува́ймося
Ви	відбува́єтеся	відбува́лися		відбува́йтеся
Вони	відбува́ються	відбува́лися	відбува́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	відбува́ючись
Дієприсл. мин. ч.	відбува́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

від-бу-ва́-ти-ся

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: від-; корінь: -був-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова

• МФА: [ʋʲidbʊˈu̯ɑtesʲɐ]

• Прослухати вимову

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. тільки 3 ос. проходити, тривати; здійснюватися ◆ Всередині цього другого будинку – велика світлиця, куди ми збираємося… втішати себе всякими забавками – музикою, співами, виставами, що відбуваються кожного тижня в неділю Мирний ◆ В близькому селі відбувалася в церкві служба Божа Багряний ◆ Поки відбувався касаційний період, натхненник і проектувальник СІЗО став його першим і єдиним поки що в'язнем Антоненко-Давидович ◆ Ніч. Великий курінь, де відбувається рада старшин Запорізької Січі Корнійчук ◆ Тож ніхто, крім самого Артура Пепи, не міг знати, що все це з ним відбувається саме через втрату любові Андрухович ◆ Зважено було, що шлюб має відбутися через два тижні Леся Українка
2. чим. не бажаючи робити що-небудь, ухиляючись від чогось, обмежуватися чимось незначним, несуттєвим ◆ Оце на перших порах понаписую такі листи, а потім буду переважно одкритками [листівками] відбуватись, бо інакше не ставатиме часу на роботу Леся Українка ◆ Нас впустили на кухню і хотіли цим одбутися І. Рябокляч
3. перев. док. зазнати чого-небудь неприємного меншою мірою, ніж можна було чекати ◆ В однім місці я мало не вскочив у безодню трясовини, але притримався за дружину. Я відбувся тим, що права моя нога геть вище колін облипла грязюкою Олесь Досвітній
4. від чого, розм. уникати чого-небудь небажаного ◆ Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання І. С. Нечуй-Левицький

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: відбувайло

Етимологія

Від ?

Переклад

проходити, тривати; здійснюватися

не бажаючи робити що-небудь, ухиляючись від чогось, обмежуватися чимось незначним, несуттєвим

зазнати чого-небудь неприємного меншою мірою, ніж можна було чекати

уникати чого-небудь небажаного
Англійськаen: avoid (en) Російськаru: избегать (ru)

Джерела

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5