гавкати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

га́в-ка-ти

Дієслово недоконаного виду.Корінь: -гав-; суфікси: -ка-ти-

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць і деяких інших тварин): ◆ Птиці щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... Панас Мирний ◆ Веселий песик, іхній компаньйон, На поїзд гавкав з радісним презирством Максим Рильський ;
  2. Удавати гавкання: ◆ Що то — голод!.. Так було гірко, так важко, що, здається, вибіг би на вулицю та й гавкав, як пес... Михайло Коцюбинський ◆ — Я добре вмів.. співати під різних птахів, гавкати по-собачому Леонід Смілянський, Сашко ;
  3. обр. ◆ Химерна, ненажерна паща [молотарки] ковта сніп за снопом. Гавка, мете, рве Костянтин Гордієнко ◆ Гармати гавкають округ, горить довкола ліс Сава Голованівський, Поезії ;
  4. перен.вульг. Уживають у знач. говорити відносно людини, яку зневажають: ◆ — Ще й та обзивається! — Мовчала б уже та не гавкала. — кричала Мотря до Мелашки Нечуй-Левицький ◆ — Я протестую і вимагаю, щоб такі доповіді були частіше.. — О, і воно береться ще гавкати! — почула Оля у себе над вухом Ірина Вільде, Сестри... .

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Звуконаслідввальне

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.