Українська

го-вѣ́ль-щи-ца

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.

Корінь: -говѣльщ-; суфікс: -иц; закінчення: -а.

заст., рел. те ж саме, що говільниця. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Маленька говѣльщица Іжакевича ◆ Се єї перша сповідь; перший раз вона говіє яко старша дівчина, ;а з якою побожностию ступає вона, щоби поставити тонку сьвічечку перед образом!… Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Найтісніша спорідненість
іменники: говѣльщик дієслова: говіти

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)