горюни
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | горюни́ |
| Р. | — | горюні́в |
| Д. | — | горюна́м |
| З. | — | горюни́ |
| Ор. | — | горюна́ми |
| М. | — | горюна́х |
| Кл. | — | горюни́* |
го-рю-ни́
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання мн. <ч 1b> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -горюн-; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- етн. східнослов’янський субетнос, що проживає на Слобожанщині поблизу міст Путивль та Білопілля. [▲ 1] ◆ "Отвязинами" називався звичай віддавати пироги в с. Линове (нині село Путивльського р-ну Сум. обл.), де мешкали горюни.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Сторінки, що містять шаблон із кількома значеннями одного й того ж параметра
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Pluralia tantum/uk
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1b
- Українські слова морфемної будови слова R-f
- Етнографічні терміни/uk
- Слова з 6 букв/uk
- Слобожанщина/uk
- Етнічна належність/uk
- Слов’яни/uk