Українська

го-рю-ни́

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання мн. <ч 1b> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.

Корінь: -горюн-; закінчення: -и.

етн. східнослов’янський субетнос, що проживає на Слобожанщині поблизу міст Путивль та Білопілля. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ "Отвязинами" називався звичай віддавати пироги в с. Линове (нині село Путивльського р-ну Сум. обл.), де мешкали горюни.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)