гребінь
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | гре́бінь | гре́бені |
Р. | гре́беню | гре́бенів |
Д. | гре́беневі гре́беню |
гре́беням |
З. | гре́бінь | гре́бені |
Ор. | гре́бенем | гре́бенями |
М. | гре́беню | гре́бенях |
Кл. | гре́беню* | гре́бені* |
гре́-бінь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гребінь-.
Вимова
[ред.]- МФА : [ˈɦrɛbʲinʲ] (одн.), [ˈɦrɛbenʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [греб’ін']
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- високий дерев'яний стояк із зубцями, на які насаджується пряжа при ручному прядінні. ◆ День у день вона вставала вдосвіта, сідала з наймичками за гребінь прясти. І. Нечуй-Левицький
- довгаста пластинка із зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски; гребінець ◆ В цих сінцях панотець вийняв гребінь із кишені, розчесався, обітер чоботи полою. А. Свидницький
- анат. довгастий зубчастий м'ясистий наріст на голові деяких птахів. ◆ Тимко, Марко, галичанин Прокопчук …зайшли у найближчий двір. Назустріч вибіг півень…, затрусив червоним гребенем. Г. М. Тютюнник
- верхній край, верхня частина, вершина чого-небудь (гори, стіни, насипу і т. ін.). ◆ Вони обоє позлізали з коней і, стоячи на… гребені гори, гляділи одно на одно. І. Франко
- вершина хвилі. ◆ Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння. О. Донченко
- буд. верхнє ребро двосхилого даху. ◆ Навпроти церкви – курінь отамана, на його гребені чорніє лелече гніздо. Ю. Мушкетик
- вузька грядка землі, що нагортається плугом чи підгортальником. ◆ – Під буряк, як грядка, повинна бути рілля! Щоб корінь ішов углиб. На гребінь кладіть мені скибу, не перевертайте. К. Гордієнко
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія
[ред.]Походить від праслов. *grebenь, болг. греби, сербохорв. гре̏бе̑н, словенська. grebȇn, чеськ. hřeben, словацькою. hrebeň, польск. grzebień, н.-калюж. grjebjeń; пов'язане з * grebǭ (гребу) (пор. лат. pecten від pectō); сходить до праіндоевр. * Ghrebh- «скребти, викопувати». Порівнюючи. основа на приголосний праслов. * Greby (рід. П. Grebene). Використано дані словника М. Фасмера.
Переклад
[ред.]гребінець | |
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Чергування голосних
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 2*a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Озвучені на Вікісховищі
- Статті з ілюстраціями
- Анатомічні терміни/uk
- Цитати/Тютюнник Г. М.
- Будівельні терміни/uk
- Слова з 7 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Предмети побуту/uk
- Гігієна/uk