грубити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	гру́блю	гру́бив гру́била	гру́битиму	—
Ти	гру́биш	гру́бив гру́била	гру́битимеш	гру́би
Він Вона Воно	гру́бить	гру́бив гру́била гру́било	гру́битиме	—
Ми	гру́бим ( -имо)	гру́били	гру́битимем(о)	гру́бмо
Ви	гру́бите	гру́били		гру́біте
Вони	гру́блть	гру́били	гру́битимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	гру́блячи
Дієприсл. мин. ч.	гру́бивши
Безособова форма	—

грубити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -груб-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ɦrʊbete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: to say rude things, to answer rudely/ pertly (to); to be rude (to), to behave rudely