держати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	держу́	держа́в	держа́тиму	—
Ти	де́ржиш	держа́в держа́ла	держа́тимеш	держи́
Він Вона Воно	де́ржить	держа́в держа́ла держа́ло	держа́тиме	—
Ми	де́ржим (де́ржимо)	держа́ли	держа́тимем(о)	держі́м(о)
Ви	де́ржите	держа́ли		держі́ть
Вони	де́ржать	держа́ли	держа́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	держачи́
Дієприсл. мин. ч.	держа́вши
Безособова форма	де́ржано

дер-жа́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c.

Корінь: -держ-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [dɛ̝rˈʒɑtɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. мати в собі, при собі. ◆ Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли наші сусідоньки уміють брехати.
2. не випускати з рук, зубів тощо. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. мати щось на собі. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. зберігати щось у якомусь стані. ◆ Держи відерце щодень біленьке, да й водицею повненьке.
5. задержувати, перепиняти, не пускати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
6. не давати змоги зрушитись, відірватись тощо. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
7. зберігати, помістивши кудись. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
8. додержувати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• держати гроші
• держати відказ
• держати сторожу
• держати в голові розум добрий

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: держава, державець, державник, держак, держално, держанце, держиво, держидерево, домодержавець прикметники: держкий

Етимологія

Від

Переклад

мати в собі, при собі

не випускати з рук, зубів тощо

мати щось на собі

зберігати щось у якомусь стані

задержувати, перепиняти, не пускати

не давати змоги зрушитись, відірватись тощо

зберігати, помістивши кудись

додержувати

Джерела

• Словник УЛІФ: держати