Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	дошкуля́ю	дошкуля́в	дошкуля́тиму	—
Ти	дошкуля́єш	дошкуля́в дошкуля́ла	дошкуля́тимеш	дошкуля́й
Він Вона Воно	дошкуля́є	дошкуля́в дошкуля́ла дошкуля́ло	дошкуля́тиме	—
Ми	дошкуля́єм(о)	дошкуля́ли	дошкуля́тимем(о)	дошкуля́ймо
Ви	дошкуля́єте	дошкуля́ли		дошкуля́йте
Вони	дошкуля́ють	дошкуля́ли	дошкуля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	дошкуля́ющий
Дієприкм. мин. ч.	дошкуля́вший
Дієприсл. теп. ч.	дошкуля́я
Дієприсл. мин. ч.	дошкуля́в, дошкуля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	дошкуля́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	дошкуля́овано

до-шку-ля́-ти

Префікс: до-; корінь: -шкул-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

кому, рідше кого, чим і без дод. виводити з терпіння, з рівноваги, завдаючи прикрості словами, діями ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
кому і без дод. порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
кого, кому, чим спричиняти, викликати фізичний біль ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.) ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від дошкули́ти «дійняти, допекти, датися взнаки» УРС, Ж, (дошкуля́ти, доскули́ти, доску́лювати) «тс.» Ж, дошку́льний УРС, Г, дошку́лький, доску́ла «докучання, сильний неспокій, біда» Ж; — похідні утворення від іменника скула «нарив, болячка»: зміна ск > шк, як у скло > шкло, скребти > шкребти та ін. — Див. ще ску́ла.

виводити з терпіння, з рівноваги, завдаючи прикрості словами, діями

порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей

спричиняти, викликати фізичний біль

сильно діючи, неприємно вражати

Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5

дошкуляти