дільба
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дільба | — |
| Р. | дільби | — |
| Д. | дільбі | — |
| З. | дільбу | — |
| Ор. | дільбою | — |
| М. | дільбі | — |
| Кл. | дільбо* | — |
діль-ба
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -діль-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ділення. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від др. дѣльба, далі псл. *dělьba, що виникло зі сполуки псл. *děliti із наростком псл. *-ьba.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.