дільба
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дільба́ | — |
| Р. | дільби́ | — |
| Д. | дільбі́ | — |
| З. | дільбу́ | — |
| Ор. | дільбо́ю | — |
| М. | дільбі́ | — |
| Кл. | дільбо́* | — |
діль-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -діль-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]- МФА: [dʲilʲ'ba]
прослухати вимову?, файл- УФ: [д'іл'бá]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- ділення. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від др. дѣльба, далі псл. *dělьba, що виникло зі сполуки псл. *děliti із наростком псл. *-ьba.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
Джерела
[ред.]Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.