дільба
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дільба́ | — |
| Р. | дільби́ | — |
| Д. | дільбі́ | — |
| З. | дільбу́ | — |
| Ор. | дільбо́ю | — |
| М. | дільбі́ | — |
| Кл. | дільбо́* | — |
діль-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -діль-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: [dʲilʲ'ba]
прослухати вимову?, файл- УФ: [д'іл'бá]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ділення. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від др. дѣльба, далі псл. *dělьba, що виникло зі сполуки псл. *děliti із наростком псл. *-ьba.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
Джерела[ред.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.