епігонство
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | епіго́нство | — |
| Р. | епіго́нства | — |
| Д. | епіго́нству, епіго́нствові | — |
| З. | епіго́нство | — |
| Ор. | епіго́нством | — |
| М. | епіго́нстві | — |
| Кл. | епіго́нство* | — |
е-пі-го́н-ство
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -епігон-; суфікс: -ств; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: [epʲiˈɦɔnstwɔ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- творчо неоригінальне наслідування якого-небудь діяча, напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.) ◆ Коли й прийом той самий, то тут нам в руки падає козирна карта, а саме: епігонство одного з художників. Віктор Савченко, «Під знаком Цвіркуна», 1989 р. Джерело — ГРАК.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |