закінчити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я закі́нчю закі́нчив {{{3}}}у  —
Ти закі́нчиш закі́нчив
закі́нчила
закі́нчиш закі́нч
Він
Вона
Воно
закі́нчить закі́нчив
закі́нчила
закі́нчило
закі́нчить  —
Ми закі́нчим (закі́нчимо) закі́нчили закі́нчим(о) закі́нчм(о)
Ви закі́нчите закі́нчили закі́нчте
Вони закі́нчять закі́нчили закі́нчять  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч. [[{{{3}}}ений]]
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч. закі́нчивши
Безособова форма

закінчити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово недоконаного виду — закінчувати.

Префікс: за-; корінь: -кінч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. довести що небудь до кінця, до завершення; кінчити. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]