Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	закі́нчю	закі́нчив	{{{3}}}у	—
Ти	закі́нчиш	закі́нчив закі́нчила	закі́нчиш	закі́нч
Він Вона Воно	закі́нчить	закі́нчив закі́нчила закі́нчило	закі́нчить	—
Ми	закі́нчим (закі́нчимо)	закі́нчили	закі́нчим(о)	закі́нчм(о)
Ви	закі́нчите	закі́нчили		закі́нчте
Вони	закі́нчять	закі́нчили	закі́нчять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	[[{{{3}}}ений]]
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	закі́нчивши
Безособова форма	—

закінчити (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: за-; корінь: -кінч-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

довести що небудь до кінця, до завершення; кінчити. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: кінець

Від ??

Список перекладів
Іспанська_es: terminar ^(es) Італійська_it: finire ^(it) Англійська_en: finish ^(en) Німецька_de: enden ^(de), schließen ^(de) Польська_pl: skończyć ^(pl) Російська_ru: закончить ^(ru) Румунська_ro: termina ^(ro) Французька_fr: finir ^(fr)

Українська[ред.]