заповісти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я запові́в запові́м
Ти запові́в
заповіла́
заповіси́ *запові́(д)ж
Він
вона
воно
запові́в
заповіла́
заповіло́
запові́сть
Ми заповіли́ заповімо́ *запові́(д)жмо
Ви заповіли́ заповісте́ *запові́(д)жте
Вони заповіли́ заповідя́ть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. запові́(д)жений
Дієприсл. запові́вши

за-по-ві́-сти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).


Префікси: за-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: [zapo'vistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. висловлювати свою передсмертну волю. ◆ Музику заповість аж до самої Глиниці, або тяр аж до Сачави , «Словарь української мови»
    • залишати будь-що комусь після своєї смерті у спадок. ◆ [Ернест:] Тітка заповіла мені дім. Іван Франко
  2. давати якісь настанови, розпорядження шодо дальших дій, норм поведінки тощо. ◆ [Федон:] Хто слави не бажає, той не еллін, — жадобу сю батьки нам заповіли, діставши від дідів, Леся Українка ◆ Благословен на вік віків, у далі просланий безкраї, той шлях, що Ленін заповів, той шлях, що всесвіту сіяє! Максим Рильський

Синоніми[ред.]

  1. Заповідати, наказати, загадати, відписати.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від повісти із префіксом за-.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]