запозичений

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Дієприкметник.

відм. однина множина
чол. р. сер. р. жін. р.
Н. запози́чений запози́чене запози́чена запози́чені
Р. запози́ченого запози́ченого запози́ченої запози́чених
Д. запози́ченому запози́ченому запози́ченій запози́ченим
З. (іст./неіст.) запози́ченого
запози́чений
запози́чене запози́чену запози́чених
запози́чені
О. запози́ченим запози́ченим запози́ченою запози́ченими
М. запози́ченому
запози́ченім
запози́ченому
запози́ченім
запози́ченій запози́чених

за-по-зи́-че-ни·й

Прикметник, прикметникове відмінювання 1a.

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: -ен-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

    • МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɛ̝nɪɪ̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Дієприкметник пасивний минулого часу до запозичити. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Мариня під рукою Василюшки не тільки навчилася розпізнавати гатунки кави, але й мала «свій», запозичений від самої графині, рецепт готування цього питва. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р. // запози́чено, безос. присудкове слово ◆ На шахті «Північна» рудника ім. Ілліча було запозичено досвід електропідривання. , «Народна творчість та етнографія, 4», 1961 р.
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]