запозичений
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Дієприкметник.
| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | запози́чений | запози́чене | запози́чена | запози́чені |
| Р. | запози́ченого | запози́ченого | запози́ченої | запози́чених |
| Д. | запози́ченому | запози́ченому | запози́ченій | запози́ченим |
| З. (іст./неіст.) | запози́ченого запози́чений |
запози́чене | запози́чену | запози́чених запози́чені |
| О. | запози́ченим | запози́ченим | запози́ченою | запози́ченими |
| М. | запози́ченому запози́ченім |
запози́ченому запози́ченім |
запози́ченій | запози́чених |
за-по-зи́-че-ни·й
Прикметник, прикметникове відмінювання 1a.
Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: -ен- ; закінчення: -ий
Вимова[ред.]
- МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɛ̝nɪɪ̯]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Дієприкметник пасивний минулого часу до запозичити. ◆ Мариня під рукою Василюшки не тільки навчилася розпізнавати гатунки кави, але й мала «свій», запозичений від самої графині, рецепт готування цього питва. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р. // запози́чено, безос. присудкове слово ◆ На шахті «Північна» рудника ім. Ілліча було запозичено досвід електропідривання. , «Народна творчість та етнографія, 4», 1961 р.
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |