запозичити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		запози́чив	запози́чу	—
Ти		запози́чив запози́чила	запози́чиш	запози́ч
Він Вона Воно		запози́чив запози́чила запози́чило	запози́чить	—
Ми		запози́чили	запози́чим(о)	запози́ч
Ви		запози́чили		запози́чте
Вони		запози́чили	запози́чать	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	запози́чивши
Дієприкм. пас. мин. ч.	запози́чений
Безособова форма	—

запозичити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово недоконаного виду — запозичати.

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɪtɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. Див. запозичати. ◆ Свої догмати, обряди і свята християнство у великій мірі запозичило з численних національних релігій народів Римської імперії. , «Наука і життя, 10», 1956 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: запозичення прикметники: запозичений дієслова: запозичувати, запозичати

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: запозичити
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 271.