запозичити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я запози́чив запози́чу
Ти запози́чив
запози́чила
запози́чиш запози́ч
Він
вона
воно
запози́чив
запози́чила
запози́чило
запози́чить
Ми запози́чили запози́чим(о) запози́чмо
Ви запози́чили запози́чите запози́чте
Вони запози́чили запози́чать
Дієприкм.
Дієприкм. пас. запози́чений
Дієприсл. {{{3}}}ивши
Безособова форма

за-по-зи́-чи-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово недоконаного виду — запозичати.

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɪtɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Див. запозичати. ◆ Свої догмати, обряди і свята християнство у великій мірі запозичило з численних національних релігій народів Римської імперії. , «Наука і життя, 10», 1956 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]