Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		запози́чив	запози́чу	—
Ти		запози́чив запози́чила	запози́чиш	запози́ч
Він Вона Воно		запози́чив запози́чила запози́чило	запози́чить	—
Ми		запози́чили	запози́чим(о)	запози́ч
Ви		запози́чили		запози́чте
Вони		запози́чили	запози́чать	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	запози́чивши
Дієприкм. пас. мин. ч.	запози́чений
Безособова форма	—

запозичити (не зазначено розбиття на склади)

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Див. запозичати. ◆ Свої догмати, обряди і свята християнство у великій мірі запозичило з численних національних релігій народів Римської імперії. «Наука і життя, 10», 1956 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: запозичення прикметники: запозичений дієслова: запозичувати, запозичати

Від ??

Список перекладів