Українська

зиг-зи́-ця

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.

Корінь: -зигзиц-; закінчення: -я.

нар.-поет. зозуля. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Безвісної птиці зигзиці Осипались крила гінкі. П. М. Воронько, «Вел. світ, 1948, 23»
1. у порівняннях. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі. Т. Г. Шевченко Джерело — II, 1953, 336.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів