зорити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	зорю́	зори́в	зори́тиму	—
Ти	зори́ш	зори́в зори́ла	зори́тимеш	зори́
Він Вона Воно	зори́ть	зори́в зори́ла зори́ло	зори́тиме	—
Ми	зори́м (зоримо́)	зори́ли	зори́тимем(о)	зорі́м(о)
Ви	зорите́	зори́ли		зорі́ть
Вони	—	—	—	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	зорячи́
Дієприсл. мин. ч.	зори́вши
Безособова форма	—

зорити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -зор-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [zɔˈrɪte]
•  вимова^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися. ◆ Вони [вовки] оступали козацький табір та, не наважуючись наблизитись до нього, здалеку зорили на козаків з темряви своїми блискучими очима. А. Кащенко ◆ Тесля… скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить Леся Українка ◆ Тоймі все стоїть, усе зорить у далечінь А. І. Шиян ◆ Тут я вперше придивився до ікони і побачив… Бога. Він зорив на мене з кутка великими круглими чорними очима – спокійно і строго В. Нестайко ◆ Князь київський, широко розплющивши вічі, зорив на дивного смерда, який говорив незрозумілі речі І. Білик ◆ «—Але щось наших довго не видко», — міркує собі Михась. Він встає з землі, випростовується і зорить у бік рудні. Стеценко¦Слідами залізняка Джерело — http://archivelviv.gov.ua/wp-content/uploads/2020/07/Малі-друзі-Ч.10-1943-р..pdf.
2. за ким – чим. стежити очима за ким-, чим-небудь. ◆ [Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною, певно, догадується М. Кропивницький ◆ Непорадний скрився в траву, аби його не видко було, й пильно зорив за татарином Чайковський ◆ Де-не-де на могилах [у степу] майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем П. Й. Панч

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів
Англійськаen: observe (en)