зумовити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я зумо́вив зумо́влю
Ти зумо́вив
зумо́вила
зумо́виш зумо́в
Він
вона
воно
зумо́вив
зумо́вила
зумо́вило
зумо́вить
Ми зумо́вили зумо́вим(о) зумо́вмо
Ви зумо́вили зумо́вите зумо́вте
Вони зумо́вили зумо́влять
Дієприкм. зумо́влений
Дієприкм. пас.
Дієприсл. зумо́вивши
Безособова форма

зу-мо́-ви-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a).

Префікс: з-; корінь: -умов-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. див. зумовлювати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]