зумовити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	зумо́вив	зумо́влю	—
Ти	зумо́вив зумо́вила	зумо́виш	зумо́в
Він вона воно	зумо́вив зумо́вила зумо́вило	зумо́вить	—
Ми	зумо́вили	зумо́вим(о)	зумо́вмо
Ви	зумо́вили	зумо́вите	зумо́вте
Вони	зумо́вили	зумо́влять	—
Дієприкм.	зумо́влений
Дієприкм. пас.
Дієприсл.	зумо́вивши
Безособова форма

зу-мо́-ви-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a).

Префікс: з-; корінь: -умов-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. див. зумовлювати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: зумовити
• Зумовити // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.