квітчати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я квітча́ю квітча́в квітча́тиму  —
Ти квітча́єш квітча́в
квітча́ла
квітча́тимеш квітча́й
Він
Вона
Воно
квітча́є квітча́в
квітча́ла
квітча́ло
квітча́тиме  —
Ми квітча́єм(о) квітча́ли квітча́тимем(о) квітча́ймо
Ви квітча́єте квітча́ли квітча́йте
Вони квітча́ють квітча́ли квітча́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. квітча́ючи
Дієприсл. мин. ч. квітча́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

квіт-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — заквітчати.

Корінь: -квіт-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

недок., перех.

  1. прикрашати, прибирати квітами, зіллям кого-, що-небудь; заквітчувати. ‖ перен. Прикрашати кого-, що-небудь чимось. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]