кенселити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ке́нселю	ке́нселив ке́нселила	ке́нселитиму	—
Ти	ке́нселиш	ке́нселив ке́нселила	ке́нселитимеш	ке́нсель
Він Вона Воно	ке́нселить	ке́нселив ке́нселила ке́нселило	ке́нселитиме	—
Ми	ке́нселим ( -имо)	ке́нселили	ке́нселитимем(о)	ке́нсельмо
Ви	ке́нселите	ке́нселили		ке́нсельте
Вони	ке́нселть	ке́нселили	ке́нселитимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ке́нселячи
Дієприсл. мин. ч.	ке́нселивши
Безособова форма	—

кенселити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна Відповідне дієслово доконаного виду — заке́нселиии.

Корінь: -кенсел-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈkɛnselete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. неол. спускати унікуди, намарне, надаремно, нехтувати; ігнорувати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: ке́нселінг

Етимологія

Від англ. cancel ‘відміняти’

Переклад

Список перекладів