коник-гуцулик

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ко́ник-гуцу́лик ко́ники-гуцу́лики
Р. ко́ника-гуцу́лика ко́ників-гуцу́ликів
Д. ко́никові
ко́нику-гуцу́ликові
гуцу́лику
ко́никам-гуцу́ликам
З. ко́ника-гуцу́лика ко́ників-гуцу́ликів
Ор. ко́ником-гуцу́ликом ко́никами-гуцу́ликами
М. ко́никові, ко́нику-гуцу́ликові, гуцу́лику ко́никах-гуцу́ликах
Кл. ко́нике-гуцу́лике ко́ники-гуцу́лики

ко́-ник-гу-цу́-лик

Іменник, істота, чоловічий рід. Корінь: -коник-; корінь: -гуцул-; суфікс: -ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. порода коней, хована на Гуцульщині. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Т. Крах підкреслює також, що Гуцули скотарі, та й він звертає увагу на коників-гуцуликів, яких походженє виводить від орієнтальних жеребців, годованих на Буковині за часів ту­рецького панованя. «Записки Наукового товариства імени Шевченка Том» Джерело — shron2.chtyvo.org.ua/Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_123-124.pdf.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]