коник-гуцулик

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

ко́-ник-гу-цу́-лик

Іменник.

Корінь: -коник-; корінь: -гуцулик-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. порода коней, хована на Гуцульщині. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Т. Крах підкреслює також, що Гуцули скотарі, та й він звертає увагу на коників-гуцуликів, яких походженє виводить від орієнтальних жеребців, годованих на Буковині за часів ту­рецького панованя. «Записки Наукового товариства імени Шевченка Том» Джерело — shron2.chtyvo.org.ua/Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_123-124.pdf.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]