коник-гуцулик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ко́ник-гуцу́лик	ко́ники-гуцу́лики
Р.	ко́ника-гуцу́лика	ко́ників-гуцу́ликів
Д.	ко́никові ко́нику-гуцу́ликові гуцу́лику	ко́никам-гуцу́ликам
З.	ко́ника-гуцу́лика	ко́ників-гуцу́ликів
Ор.	ко́ником-гуцу́ликом	ко́никами-гуцу́ликами
М.	ко́никові, ко́нику-гуцу́ликові, гуцу́лику	ко́никах-гуцу́ликах
Кл.	ко́нике-гуцу́лике	ко́ники-гуцу́лики

ко́-ник-гу-цу́-лик

Іменник, істота, чоловічий рід. Корінь: -коник-; корінь: -гуцул-; суфікс: -ик.

Вимова

• МФА : [ˈkɔnek-ɦʊˈt͡sulek] (одн.), [ˈkɔneke-ɦʊˈt͡suleke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. порода коней, хована на Гуцульщині. ◆ Т. Крах підкреслює також, що Гуцули скотарі, та й він звертає увагу на коників-гуцуликів, яких походженє виводить від орієнтальних жеребців, годованих на Буковині за часів ту­рецького панованя. «Записки Наукового товариства імени Шевченка Том» Джерело — shron2.chtyvo.org.ua/Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_123-124.pdf.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів