конситуація

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. конситуа́ція конситуа́ції
Р. конситуа́ції конситуа́цій
Д. конситуа́ції конситуа́ціям
З. конситуа́цію конситуа́ції
Ор. конситуа́цією конситуа́ціями
М. конситуа́ції конситуа́ціях
Кл. конситуа́ціє* конситуа́ції*

кон-си-ту-а́-ці-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: кон-; корінь: -ситуац-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. ◆ Причому на рівні слововживання інформаційна означеність/неозначеність так чи інакше реалізується за рахунок того чи іншого контексту, на рівні ж словника означеність набирає зримих об'єктивованих рис з огляду на широку лінгвальну конситацію (її створюють тлумачення, ієрархія значень, типові слововживання, система стилістичних та іншим маркерів, граматичні характеристики тощо. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць// Мовознавство №6 1999. — с. 32–46)

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]