Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	континґенту́ю	континґентува́в	континґентува́тиму	—
Ти	континґенту́єш	континґентува́в континґентува́ла	континґентува́тимеш	континґенту́й
Він Вона Воно	континґенту́є	континґентува́в континґентува́ла континґентува́ло	континґентува́тиме	—
Ми	континґенту́єм(о)	континґентува́ли	континґентува́тимем(о)	континґенту́ймо
Ви	континґенту́єте	континґентува́ли		континґенту́йте
Вони	континґенту́ють	континґентува́ли	континґентува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	континґенту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	континґентува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	континґенто́ваний
Безособова форма	континґенто́вано

кон-тин-ґен-ту-ва́-ти

Корінь: -континґент-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Якраз ця спілка, як ми знаємо, континґентує польський довіз в Австрію. Prat͡si Vseukraïnsʹkoho naukovo-doslidnoho instytutu torhivli, Том 1 Ukraïnsʹkyĭ naukovo-doslidnyĭ instytut torhivli [1931 93]

Найтісніша спорідненість
іменники: континге́нт

Від ??

Список перекладів

континґентувати