корінь

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник.

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. || деревина або речовина цієї частини рослини. || підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. ◆ немає прикладів застосування.
  1. частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі.
  2. початок, походження чого-небудь. || основа, джерело, головна причина чого-небудь.
  3. головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми.
  4. мат. величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі. форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

[[Категорія:]]