кульмінація

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. кульміна́ція кульміна́ції
Р. кульміна́ції кульміна́цій
Д. кульміна́ції кульміна́ціям
З. кульміна́цію кульміна́ції
Ор. кульміна́цією кульміна́ціями
М. кульміна́ції кульміна́ціях
Кл. кульміна́ціє* кульміна́ції*

куль-мі-на́-ці-я

Іменник, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кульмін-; суфікси: -а-ці-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]