кульмінація

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кульміна́ція	кульміна́ції
Р.	кульміна́ції	кульміна́цій
Д.	кульміна́ції	кульміна́ціям
З.	кульміна́цію	кульміна́ції
Ор.	кульміна́цією	кульміна́ціями
М.	кульміна́ції	кульміна́ціях
Кл.	кульміна́ціє*	кульміна́ції*

куль-мі-на́-ці-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кульмін-; суфікс: -аці; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Джерела

• Словник УЛІФ: кульмінація