куражити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я кура́жу кура́жів
кура́жіла
кура́жітиму  —
Ти кура́жіш кура́жів
кура́жіла
кура́жітимеш кура́жи
Він
Вона
Воно
кура́жіть кура́жів
кура́жіла
кура́жіло
кура́жітиме  —
Ми кура́жім ( -имо) кура́жіли кура́жітимем(о) кура́жмо
Ви кура́жіте кура́жіли кура́жіте
Вони кура́жать кура́жіили кура́жітимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. кура́жачи
Дієприсл. мин. ч. кура́жівши
Безособова форма

куражити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -кураж-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. віддаватися куражу. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

{{subst:new-verb-sr}}