лущити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я лу́щу лу́щив
лу́щила
лу́щитиму  —
Ти лу́щиш лу́щив
лу́щила
лу́щитимеш лу́щ
Він
Вона
Воно
лу́щить лу́щив
лу́щила
лу́щило
лу́щитиме  —
Ми лу́щим(о) лу́щили лу́щитимем(о) лу́щім(о)
Ви лу́щите лу́щили лу́щте
Вони лу́щть лу́щили лу́щитимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч. лу́щивши
Дієприсл. теп. ч. лу́щачи
Дієприсл. мин. ч. лу́щивши
Пас. дієприкм. теп. ч. лу́щений
Безособова форма лу́щно

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово доконаного виду — полущити.

Корінь: -лущ-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо ◆ Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя. Юрій Мушкетик

Синоніми[ред.]

  1. злущувати, облущувати, вилущувати, лузати, теребити, вилузувати, розлузувати, розлущувати, розлускувати, вилуплювати, облуплювати, обдирати

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]