лущити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я лу́щу лу́щив
лу́щила
лу́щитиму
Ти лу́щиш лу́щив
лу́щила
лу́щитимеш лу́щ
Він
Вона
Воно
лу́щить лу́щив
лу́щила
лу́щило
лу́щитиме
Ми лу́щим(о) лу́щили лу́щитимем(о) лу́щмо
Ви лу́щите лу́щили лу́щитимете лу́щте
Вони лу́щать лу́щили лу́щитимуть
Дієприкм. мин. лу́щивши
Дієприсл. тепер. лу́щачи
Дієприкм. пасивн. лу́щений
Безос. форма

лу-щи́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово доконаного виду — полущити.

Корінь: -лущ-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо ◆ Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя. Юрій Мушкетик

Синоніми[ред.]

  1. злущувати, облущувати, вилущувати, лузати, теребити, вилузувати, розлузувати, розлущувати, розлускувати, вилуплювати, облуплювати, обдирати

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]