лущити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	лу́щу	лу́щив лу́щила	лу́щитиму	—
Ти	лу́щиш	лу́щив лу́щила	лу́щитимеш	лу́щ
Він Вона Воно	лу́щить	лу́щив лу́щила лу́щило	лу́щитиме	—
Ми	лу́щим(о)	лу́щили	лу́щитимем(о)	лу́щім(о)
Ви	лу́щите	лу́щили		лу́щте
Вони	лу́щть	лу́щили	лу́щитимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	–
Дієприкм. мин. ч.	лу́щивши
Дієприсл. теп. ч.	лу́щачи
Дієприсл. мин. ч.	лу́щивши
Пас. дієприкм. теп. ч.	лу́щений
Безособова форма	лу́щно

лущити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово доконаного виду — полущити.

Корінь: -лущ-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо ◆ Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя. Юрій Мушкетик

Синоніми

1. злущувати, облущувати, вилущувати, лузати, теребити, вилузувати, розлузувати, розлущувати, розлускувати, вилуплювати, облуплювати, обдирати

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: лущення,

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: лущити