Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	лі́тую	лі́тував	лі́туватиму	—
Ти	лі́туєш	лі́тував лі́тувала	лі́туватимеш	лі́туй
Він Вона Воно	лі́тує	лі́тував лі́тувала лі́тувало	лі́туватиме	—
Ми	лі́туєм(о)	лі́тували	лі́туватимем(о)	лі́туймо
Ви	лі́туєте	лі́тували		лі́туйте
Вони	лі́тують	лі́тували	лі́туватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	лі́туючи
Дієприсл. мин. ч.	лі́тувавши
Безособова форма	лі́товано

літувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -літ-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

недок., перев. з обставиною місця проводити де-небудь літо; жити десь літом ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
гідр. залишатися на літо без води (про штучні водойми) ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
проводити цензуру друкованого твору для отримання права на публікацію, видання літературного твору у часописах або окремою книжкою у Радянській Україні ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів