намірятися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я наміря́юсь наміря́вся наміря́тимуся
наміря́тимусь
 —
Ти наміря́єшся наміря́вся
наміря́лась
наміря́тимешся наміря́йся
наміря́йсь
Він
Вона
Воно
наміря́ється наміря́вся
наміря́лась
наміря́лось
наміря́тиметься  —
Ми наміря́ємося наміря́лися наміря́тимемося наміря́ймося
Ви наміря́єтеся наміря́лися наміря́йтеся
Вони наміря́ються наміря́лися наміря́тимуться  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. наміря́ючись
Дієприсл. мин. ч. наміря́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -намір-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. мати намір робити що-небудь. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ [М а в к а:] Знов ти? (наміряється втікати) Леся Українка ◆ А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого. Що я стратить наміряюсь Максима святого Т. Г. Шевченко ◆ Ви підводитесь і бачите, як гнідко, вивернувшись на траві, наміряється псі скинутись Мирн. ◆ Вчора виїграв Котигорошок, і сьогодні Юрко намірився відігратися будь-шо-будь О. В. Донченко ◆ Стеха сказала, що їхати намірився Данило Коп. ◆ Коли вже певно намірилася йти за кого-небудь, так іди за Миколу. Квітка)
  2. націлюватися в кого-, що-небудь, замахуватися на когось, щось. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Стрілець ще намірився в третій раз Рудч. ◆ Намірся, та не вдар Ном.

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ?

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]