наперсткар
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | наперстка́р | наперсткарі́ |
| Р. | наперсткаря́ | наперсткарі́в |
| Д. | наперсткарю́ наперстка́ре́ві |
наперсткаря́м |
| З. | наперсткар | наперсткарі́в |
| Ор. | наперсткаре́м | наперсткаря́ми |
| М. | наперсткарі́ наперсткарю́ |
наперсткаря́х |
| Кл. | наперстка́рю* | наперсткарі́* |
на-перст-ка́р
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -наперстк-; суфікс: -ар.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- організатор азартної гри, де кулька чи інша річ схована між [як правило] трома наперстками чи схожим ковпачком, в якій належить вгадати розташування кульки. ◆ Вчора ти ким був? Дрібним шахраєм чи зеком, стукачем чи недоучкою, баригою з базару, чи наперсткарем. А сьогодні?
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |