норвезький
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | норве́зький | норве́зька | норве́зьке | норве́зькі |
Р. | норве́зького | норве́зької | норве́зького | норве́зьких |
Д. | норве́зькому | норве́зькій | норве́зькому | норве́зьким |
З. | норве́зького (іcт.) норве́зький (неіст.) |
норве́зьку | норве́зьке | норве́зьких (іст.) норве́зькі (неіст.) |
О. | норве́зьким | норве́зькою | норве́зьким | норве́зькими |
М. | норве́зькім норве́зькому |
норве́зькій | норве́зькім норве́зькому |
норве́зьких |
нор-ве́зь-кий
Прикметник, відмінювання 1a.
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??