обтяжувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	обтя́жую	обтя́жув обтя́жула	обтя́жутиму	—
Ти	обтя́жуєш	обтя́жув обтя́жула	обтя́жутимеш	обтя́жуй
Він Вона Воно	обтя́жує	обтя́жув обтя́жула обтя́жуло	обтя́жутиме	—
Ми	обтя́жуєм(о)	обтя́жули	обтя́жутимем(о)	обтя́жуймо
Ви	обтя́жуєте	обтя́жули		обтя́жуйте
Вони	обтя́жують	обтя́жули	обтя́жутимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	обтя́жуючи
Дієприсл. мин. ч.	обтя́жувши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

об-тя́-жу-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — обтяжити.

Префікс: об-; корінь: -тяж-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [обтя́жувати]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. перевантажуючи зайвим, додатковим, робити важким для кого-небудь - про роботу, обов'язки і т. ін.; ускладнювати, робити важчим для сприймання. ◆ Служба обтяжувала Петра Антоновича, вимагала частих виїздів. М. Олійник

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: обтя́жливий

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:тягти

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: обтяжувати
• Український лінгвістичний портал