Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	оголо́шую	оголо́шував	оголо́шуватиму	—
Ти	оголо́шуєш	оголо́шував оголо́шувала	оголо́шуватимеш	оголо́шуй
Він Вона Воно	оголо́шує	оголо́шував оголо́шувала оголо́шувало	оголо́шуватиме	—
Ми	оголо́шуєм(о)	оголо́шували	оголо́шуватимем(о)	оголо́шуймо
Ви	оголо́шуєте	оголо́шували		оголо́шуйте
Вони	оголо́шують	оголо́шували	оголо́шуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	оголо́шуючи
Дієприсл. мин. ч.	оголо́шувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	оголо́шуваваний
Безособова форма	оголо́шувавано

о-го-ло́-шу-ва-ти

Префікс: о-; корінь: -голош-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

доводити що-небудь до загального відома, письмово чи усно. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Цю телеграму щойно передали мені з редакції. І оскільки зміст її якнайближче торкається питання нашої повістки денної, я не можу не оголосити її зборам. А. Головко

Найтісніша спорідненість
іменники: оголошення дієприкметники: оголошений

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: оглашать ^(ru)