оповісти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

оповісти (дієслово)[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я опові́в опові́м
Ти опові́в
оповіла́
оповіси́ *опові́(д)ж
Він
вона
воно
опові́в
оповіла́
оповіло́
опові́сть
Ми оповіли́ оповімо́ *опові́(д)жмо
Ви оповіли́ оповісте́ *опові́(д)жте
Вони оповіли́ оповідя́ть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. опові́(д)жений
Дієприсл. опові́вши

о-по-ві́-сти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).


Префікси: о-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: [оpo'vistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. повідати, розказати. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. Оповідати, повідати, розказати, розповісти.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від повісти із префіксом о-.

Переклад[ред.]

оповісти (іменник)[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Корінь: -віст-.

Вимова[ред.]

МФА: ['оpovistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. род. в. від оповість. ◆ Жадної оповісти нема , «Словарь української мови»

Джерела[ред.]