оповісти

Українська

оповісти (дієслово)

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	опові́в	опові́м	—
Ти	опові́в оповіла́	оповіси́	*опові́(д)ж
Він вона воно	опові́в оповіла́ оповіло́	опові́сть	—
Ми	оповіли́	оповімо́	*опові́(д)жмо
Ви	оповіли́	оповісте́	*опові́(д)жте
Вони	оповіли́	оповідя́ть	—
Дієприкм.	—
Дієприкм. пас.	опові́(д)жений
Дієприсл.	опові́вши
Безособова форма

о-по-ві́-сти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: о-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [оpo'vistɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. повідати, розказати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: оповідка, оповістка, оповість

Етимологія

Від повісти із префіксом о-.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: повествовать (ru)

оповісти (іменник)

о-по-віс-ти́

• форма родового відмінка однини іменника оповість◆ Жадної оповісти нема , «Словарь української мови»

о-по-віс-ти́

• форма кличного відмінка множини іменника оповість ◆ немає прикладів застосування.

Джерела

• Словник УЛІФ: оповісти