орація
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ора́ція | ора́ції |
| Р. | ора́ції | ора́цій |
| Д. | ора́ції | ора́ціям |
| З. | ора́цію | ора́ції |
| Ор. | ора́цією | ора́ціями |
| М. | ора́ції | ора́ціях |
| Кл. | ора́ціє* | ора́ції* |
о-ра́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. ◆ Ну що, панове! Чув я вашу довгу орацію. Іван Франко
- жарт. довгий монолог. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |