падлючити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я падлю́чу падлю́чив падлю́читиму  —
Ти падлю́чиш падлю́чив
падлю́чила
падлю́читимеш падлю́ч
Він
Вона
Воно
падлю́чить падлю́чив
падлю́чила
падлю́чило
падлю́читиме  —
Ми падлю́чим(о) падлю́чили падлю́читимем(о) падлю́чмо
Ви падлю́чите падлю́чили падлю́чте
Вони падлю́чать падлю́чили падлю́читимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. падлю́чачи
Дієприсл. мин. ч. падлю́чивши
Безособова форма

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Корінь: -падлюч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. вульг. поводити, тримати себе підло, як падло. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]