Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	повиха́ю	повиха́в	повиха́тиму	—
Ти	повиха́єш	повиха́в повиха́ла	повиха́тимеш	повиха́й
Він Вона Воно	повиха́є	повиха́в повиха́ла повиха́ло	повиха́тиме	—
Ми	повиха́єм(о)	повиха́ли	повиха́тимем(о)	повиха́ймо
Ви	повиха́єте	повиха́ли		повиха́йте
Вони	повиха́ють	повиха́ли	повиха́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	повиха́ющий
Дієприкм. мин. ч.	повиха́вший
Дієприсл. теп. ч.	повиха́я
Дієприсл. мин. ч.	повиха́в, повиха́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	повиха́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	повиха́овано

по-ви-ха́-ти

Префікс: по-; корінь: -вих-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

вимова^{?, файл}

^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Ну, дядьку Андрію, ось земелька.— І контрактом повихав. Панч Петро, «Земля» Джерело — http://194.44.152.155/elib/local/sk282852.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: повихать ^(ru)

повихати