поголовувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	поголову́ю	поголовува́в	поголовува́тиму	—
Ти	поголову́єш	поголовува́в поголовува́ла	поголовува́тимеш	поголову́й
Він Вона Воно	поголову́є	поголовува́в поголовува́ла поголовува́ло	поголовува́тиме	—
Ми	поголову́єм(о)	поголовува́ли	поголовува́тимем(о)	поголову́ймо
Ви	поголову́єте	поголовува́ли		поголову́йте
Вони	поголову́ють	поголовува́ли	поголовува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	поголову́ючи
Дієприсл. мин. ч.	поголовува́вши
Безособова форма	поголовува́но

поголовувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: по-; корінь: -голов-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. побути якийсь час головою. ◆ Після війни Степан Потішук устиг поголовувати у місцевому колгоспі. Джерело — http://volga.lutsk.ua/img/pdf/20170601.pdf.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)