Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	позича́ю	позича́в	позича́тиму	—
Ти	позича́єш	позича́в позича́ла	позича́тимеш	позича́й
Він Вона Воно	позича́є	позича́в позича́ла позича́ло	позича́тиме	—
Ми	позича́єм(о)	позича́ли	позича́тимем(о)	позича́ймо
Ви	позича́єте	позича́ли		позича́йте
Вони	позича́ють	позича́ли	позича́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	позича́ющий
Дієприкм. мин. ч.	позича́вший
Дієприсл. теп. ч.	позича́я
Дієприсл. мин. ч.	позича́в, позича́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	позича́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	позича́овано

по-зи-ча́-ти

Префікс: по-; корінь: -зич-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

що і без прям. дод. брати в борг у кого-небудь ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. кого, що брати в тимчасове користування ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
що кому давати в борг кому-небудь ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
що, перен. засвоювати, наслідуючи когось; переймати що-небудь у когось ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ?

брати в борг у кого-небудь

брати в тимчасове користування

кому давати в борг кому-небудь

засвоювати, наслідуючи когось; переймати що-небудь у когось

Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5

позичати