Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	пособля́ю	пособля́в пособля́ла	пособля́тиму	—
Ти	пособля́єш	пособля́в пособля́ла	пособля́тимеш	пособля́й
Він Вона Воно	пособля́є	пособля́в пособля́ла пособля́ло	пособля́тиме	—
Ми	пособля́єм(о)	пособля́ли	пособля́тимем(о)	пособля́ймо
Ви	пособля́єте	пособля́ли		пособля́йте
Вони	пособля́ють	пособля́ли	пособля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	пособля́ючи
Дієприсл. мин. ч.	пособля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

по-соб-ля́-ти

Префікс: по-; корінь: -соб-; суфікси: -л -я; дієслівне закінчення: -ти.

розм. надавати кому-небудь допомогу. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Батько розсердився, став їй доводити, що вона повинна пособляти сім'ї, бо та сім'я годувала її малесенькою Любов Яновська

Найтісніша спорідненість
іменники: пособник дієслова: підсобляти

Від ??

Список перекладів