пособляти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	пособля́ю	пособля́в пособля́ла	пособля́тиму	—
Ти	пособля́єш	пособля́в пособля́ла	пособля́тимеш	пособля́й
Він Вона Воно	пособля́є	пособля́в пособля́ла пособля́ло	пособля́тиме	—
Ми	пособля́єм(о)	пособля́ли	пособля́тимем(о)	пособля́ймо
Ви	пособля́єте	пособля́ли		пособля́йте
Вони	пособля́ють	пособля́ли	пособля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	пособля́ючи
Дієприсл. мин. ч.	пособля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

по-соб-ля́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — пособити.

Префікс: по-; корінь: -соб-; суфікси: -л-я; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [pɔsɔˈblʲɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. надавати кому-небудь допомогу. ◆ Батько розсердився, став їй доводити, що вона повинна пособляти сім'ї, бо та сім'я годувала її малесенькою Любов Яновська

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: пособник дієслова: підсобляти

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: пособляти