пособляти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я пособля́ю пособля́в пособля́тиму  —
Ти пособля́єш пособля́в
пособля́ла
пособля́тимеш пособля́й
Він
Вона
Воно
пособля́є пособля́в
пособля́ла
пособля́ло
пособля́тиме  —
Ми пособля́єм(о) пособля́ли пособля́тимем(о) пособля́ймо
Ви пособля́єте пособля́ли пособля́йте
Вони пособля́ють пособля́ли пособля́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. пособля́вши
Безособова форма [[{{{2}}}но]]

по-соб-ля́-ти

Дієслово недоконаного виду, перехідне, дієвідміна 1a. . Відповідне дієслово доконаного виду — пособити.

Префікс: по-; корінь: -соб-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. надавати кому-небудь допомогу. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Батько розсердився, став їй доводити, що вона повинна пособляти сім'ї, бо та сім'я годувала її малесенькою Любов Яновська

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]