приповісти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

приповісти (дієслово)[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я припові́в припові́м
Ти припові́в
приповіла́
приповіси́ *припові́(д)ж
Він
вона
воно
припові́в
приповіла́
приповіло́
припові́сть
Ми приповіли́ приповімо́ *припові́(д)жмо
Ви приповіли́ приповісте́ *припові́(д)жте
Вони приповіли́ приповідя́ть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. припові́(д)жений
Дієприсл. припові́вши

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: при-по-; корінь: -вісти-.

Вимова[ред.]

МФА: [prɪpo'vistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. примовити, приказати, приговорити. ◆ немає прикладів застосування.
  2. розказати. ◆ Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість , «Словарь української мови»
  3. сказати прислів'ями. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. примовити, приказати, приговорити.
  2. Розказати, розповісти.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від повісти із префіксом про-.

Переклад[ред.]

приповісти (іменник)[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

при́-по-ві-сти

Корінь: -вісти-.

Вимова[ред.]

МФА: ['prɪpovistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. род. в.одн. від приповість. ◆ Хиба не знаєте приповісти сієї? Од старих людей приповісти такої не чувала, щоб о Петрі бистрії ріки-озера замерзали , «Словарь української мови»
  2. наз. в.мн. від приповість. ◆ Чуючи од батька страшні приповісти про війни та походи... , «Словарь української мови»

Джерела[ред.]