приповісти

Українська

приповісти (дієслово)

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	припові́в	припові́м	—
Ти	припові́в приповіла́	приповіси́	*припові́(д)ж
Він вона воно	припові́в приповіла́ приповіло́	припові́сть	—
Ми	приповіли́	приповімо́	*припові́(д)жмо
Ви	приповіли́	приповісте́	*припові́(д)жте
Вони	приповіли́	приповідя́ть	—
Дієприкм.	—
Дієприкм. пас.	припові́(д)жений
Дієприсл.	припові́вши
Безособова форма

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: при-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [prɪpo'vistɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. примовити, приказати, приговорити. ◆ немає прикладів застосування.
2. розказати. ◆ Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість , «Словарь української мови»
3. сказати прислів'ями. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. примовити, приказати, приговорити
2. Розказати, розповісти
3. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від повісти із префіксом про-.

Переклад

примовити, приказати, приговорити
Англійськаen: say (en)

розказати
Англійськаen: tell (en)

сказати прислів’ям
Англійськаen: proverb (en)

приповісти (іменник)

• форма іменника [[]]

Морфосинтаксичні ознаки

при́-по-ві-сти

Корінь: -вісти-.

Вимова

• МФА: ['prɪpovistɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. род. в.одн. від приповість. ◆ Хиба не знаєте приповісти сієї? Од старих людей приповісти такої не чувала, щоб о Петрі бистрії ріки-озера замерзали , «Словарь української мови»
2. наз. в.мн. від приповість. ◆ Чуючи од батька страшні приповісти про війни та походи... , «Словарь української мови»

Джерела

• Словник УЛІФ: приповісти